9 листопада в Україні відзначають Всеукраїнський день працівників культури
Колектив Коропського будинку культури можна назвати справжньою родзинкою в культурі України. Побувавши позаминулими вихідними в Нехаївці на концерті, дійсно пересвідчилась, скільки в Коропі талановитих людей: і самі працівники Коропського БК, і вміло знаходять і розкривають таланти, які сяють на сцені і вражають глядачів.
Голоси Людмили Самойловської і Людмили Ткаченко заворожували і викликали емоції від радості до сліз.
Таланти Вʼячеслава Балакіна і в виконанні пісень, і в їх написанні – неймовірні.
Жанна Маркачова – незмінний костюмер і хореограф, пісні з Коропської сцени завжди лунають з танцями усміхнених українок та хлопців-козаків, яких готує пані Жанна. Всі рухи, як кажуть, від зубів відскакують, а вбрання – завжди тематичні, яскраві.
А чого вартує подивитися та послухати Коропський оркестр під керівництвом Валерія Фоки! Ото рівень!
Наталія Кузьменко, директорка БК – унікум. Вона і організатор, і «діджей», і просто хороша молода жінка, яка знає, що таке культура і як її підняти. В будинку культури може ще з юних років працювала, їздила з Понорниці. А тепер прийняла естафету директорувати від покійного Миколи Шкляра. Його всі знають і люблять, особливо коли згадуєш Коропський ярмарок — в голові звучить бадьорий голос Миколи Шкляра, який зі сцени представляє парад громад.
Звучить і голос Наталії Поліщук, коли думаєш про сцену Коропського БК. Знаю її з самого дитинства. Як їздила ще класу з першого на «Весняний цвіт» і «Осінній зорепад». Приємним голосом, з дотепним гумором вона представляла «Катю Базу з Іванькова». І одразу перед виступом ставало якось спокійніше, колінця трусилися вже менше, бо ж передає в руки мікрофон і посміхається.
І сьогодні Наталія Поліщук на всіх заходах незамінна ведуча. Її люблять в усій громаді і далеко за її межами. Працює в будинку культури вже 33 роки. Каже: «Були можливості змінити роботу, але не кинула, не виїхала. Такий колектив у нас хороший, стільки творчих людей».
А ще з досить недавніх пір вона стала уособленням одного з символів Коропа – бабою Калачихою. «Наш Короп» вже писали про екскурсію, гідом якої була баба Калачиха, і в коментарі від Світлани Чичкан прочитали «Оця прекрасна та чарівна жінка – баба?! Це хто її так назвав?»
Отже, хто і чому назвав Наталію Поліщук «бабою» і хто така взагалі баба Калачиха та чому вона стала символом Коропа?
В історичних джерелах пишеться так:
«Що ж до баби Калашихи, то вона не персонаж народних переказів, а реальна людина, яка, як розповідають, жила на рубежі століть (ХХ і ХХ). А ось якостями її наділяють різними. Одні кажуть: Калашиха була жінка чоловічої натури і сили – коня могла спинити на ходу. А до того ж ще і самовільного перекірливого характеру — частенько від неї перепадало і чоловікам і сусідам. Тому на неї потерпілі скаржилися представнику влади городовому. Якось він прийшов, щоб утихомирити розгнівану жінку. Але Калашиха і його в пику дуль надавала та в
потилицю виштовхала з двору.
З інших розповідей — Калачиха випікала і продавала на базарі різні пиріжки, бублики та калачі. Але була дуже балакучою і гостренькою на язик, полюбляла різні побрехеньки пускати. Без неї, кажуть, ні одна суперечка не обходилася. Тож приходять люди з базару чи то ярмарку і відразу розказують, що від Калачихи чули…
Є ще одна цікава розповідь про цю знамениту коропську бабу, вірніше про діда – її чоловіка. Замолоду він брав участь у російсько-турецькій війні (1877-1878 рр.) і, повернувшись додому, дуже любив розказувати про бої та яким він був вправним вояком. У цих розповідях повсякчас зринало слово “палаш” (вид зброї). Мешканці Коропа переробили це слово на “калаш”, чи, може, він так вимовляв його, та й стали називати чоловіка дід Калаш, а бабу, звісно ж, баба Калашиха. А що норову вона була дуже хвацького, то й памʼятають її люди до
цього часу.
А ще кажуть, що Калашиха була дуже бідною, тихою і смиренною жінкою. В неї ніколи не було грошей, щодня можна було побачити її біля тієї або іншої церкви, де вона просила милостиню та молилась Богу.
Більшість же мешканців Коропа уявляють Калашиху схожою на бабу Параску або бабу Палажку з “Кайдашевої сімʼї”. І радо зустрічаються з нею на щорічному Миколаївському ярмарку».
Наталія Поліщук стала зустрічати гостей та туристів, що приїздять на Коропщину, в образі баби Калачихи. Одна з туристок жовтневої екскурсії Лариса Ларкіна на своїй Facebook-сторінці написала: «Я б назвала цю підборку світлин “Емоції”. Це баба Калачиха, яка зустріла нас у Коропі у дощову погоду у гарному українському вбранні, і сміливо крокуючи посеред калюж, провела нам чудову екскурсію містом. Насправді це місцевий гід, жіночка-запальничка, яка дуже любить і знає свою справу пані Наталія Поліщук».
Запитую в пані Наталії, як прийшла ідея зустрічати гостей в цьому образі?
– Я не екскурсовод-історик, а театральний персонаж. Ще в 2021 році був День Молоді і тоді якось їхали гості до нас, зустрічала їх в ролі баби Калачихи. Це ж символ Коропа. А недавно Наталія Самохіна, що працює в Чернігівському музеї імені Тарнавського, зателефонувала нашій Тамарі Гриценко, завідувачці Коропського музею, і каже «хочу привезти пʼятдесятьох туристів. Головна умова – щоб у них залишилось незабутнє враження». І от ми з цим завданням впорались. Довелось майже напамʼять вивчити книгу Валентини Михайленко про Короп, щоб же знати нашу історію. І понеслось.
З Чернігова приїздили, з Києва навіть, одна жіночка бігала швиденько, зазирала в усі коропські вулички, було їй цікаво, і в кінці сказала, що Короп для неї — це відкриття. Знала тільки, що в Коропі є Іллінська церква, бо її Вікіпедія показує. Та і все. А тут ого як, скільки всього подивитися! Взяла номер телефону, будуть тепер замовляти ще екскурсії.
Та шкода, що зараз погода вже підводить. Але на весну планів багато, дай Боже все добре – прославимо Короп, почують про нього і заговорять.
І люди задоволені, і мені приємно ходити в намисті з бубликів. А ще ж в кінці екскурсії ми даруємо туристам пряники в формі риби. Їх Любов Харченко випікає з любовʼю.
І ви знаєте, мені це подобається, щось нове, спонтанне, про людей розказувати, про громаду, як в нас тут чисто і красиво в Коропі. Ми всі в будинку культури легкі на підйом, прийдемо на допомогу будь-куди.
Отака вона жіночка-запальничка Наталія Поліщук.
Катерина База, «Місцеві медіа»